Заплутана історія: чому Авант-Банк став неплатоспроможним

04.02.2016 23:05 | Банк: Авант-банк

/ forbes.ua /

Приблизно рік тому екс-голова правління Авант-Банку Веніамін Лебедєв давав прес-конференцію, на якій відбивався від різних піар-атак на банк і розповідав про довгострокові плани розвитку його фінустанови.

Минулої п’ятниці в банк ввели тимчасову адміністрацію. Лебедєв став одним із небагатьох банкірів, які вирішили зібрати журналістів, після того як у банк увійшла ТА, і відповісти на їхні запитання. Керівництво банку все ще плекає надію повернутися в банківський бізнес. Історія з крахом фінустанови є вельми неоднозначною.

Ще на початку зими банк виконував зобов’язання перед клієнтами. Станом на 1 грудня в касі фінустанови було приблизно 60 млн гривень. Більше 30 млн гривень зберігалося на коррахунку у НБУ, і 38 млн гривень – на коррахунках в інших банках. За місяць ці три показники в сумі становили всього 20 млн гривень.

Повідомлення про введення тимчасової адміністрації в «Авант» з’явилося на офіційному сайті НБУ 29 січня.

«Наприкінці року стан ліквідності ПАТ «Авант-Банк» значно погіршився. Почали надходити скарги від фізичних та юридичних осіб щодо невиконання банком своїх зобов’язань. У зв’язку з відсутністю в акціонерів чітких планів про поповнення ліквідності банку й невиконанням операцій клієнтів у встановлений законодавством термін, Національний банк прийняв рішення про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних», – мовиться в повідомленні регулятора.

Станом на 1 грудня в касі «Аванту» було приблизно 60 млн гривень. Більше 30 млн гривень зберігалося на коррахунку у НБУ, і 38 млн гривень – на коррахунках в інших банках. За місяць ці три показники в сумі становили всього 20 млн гривень

За словами Лебедєва, ліквідність «Аванту» почала різко гіршати з 10 грудня – після того як банк було визнано проблемним. Що ж до відсутності планів щодо поповнення ліквідності, то й тут ситуація не є такою однозначною, як констатував регулятор.

У чому проблеми?

«Невідповідність структури власності ВАТ «Авант-Банк» вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України, та здійснення ВАТ «Авант-Банк» ризикової діяльності», – цим пояснює НБУ своє рішення про віднесення банку до категорії проблемних. Тобто на момент прийняття цього рішення проблем з ліквідністю в банку зафіксовано не було. У плані оздоровлення було кілька основних напрямів: впорядкувати структуру власності, поліпшити якість активів і підтримувати ліквідність.

Навколо структури власності банку давно ходить багато чуток. В інформаційному просторі установу часто пов’язували з екс-генпрокурором Віталієм Яремою. «Багато людей зацікавлені, щоб за банком закріпився ярлик «банк Яреми» або інші ярлики, але ніхто не спромігся навести документальні докази з однієї простої причини – їх немає», – так реагує на це твердження Лебедєв.

Влітку 2015 року в ефірі одного з телеканалів екс-глава департаменту ліцензування НБУ Леонід Антоненко розповів, що над банком оформлює контроль член фракції «Блоку Петра Порошенка» Олексій Савченко. Згодом це твердження було спростовано банком. Савченко ці чутки не коментує.

На момент прийняття Нацбанком рішення про віднесення «Аванту» до категорії проблемних проблем з ліквідністю в банку зафіксовано не було

За словами Лебедєва, Савченко дійсно хотів увійти в капітал банку, оскільки був найбільшим вкладником установи. «Його депозити досі складають 35% від усіх вкладів банку», – вказує Лебедєв. Однак проти банку почалася інформаційна кампанія, суть якої зводилася до підозр у тому, що через банк відмивають гроші різні державні структури. Після цього Савченко скасував своє рішення входити в капітал.

У результаті документи у НБУ на оформлення істотної участі подав Ігор Завацький. Саме його й називав як власника Веніамін Лебедєв рік тому. На запитання, чому так довго оформляли істотну участь, Лебедєв відповідає так: «НБУ визнав у грудні процедуру «такою, що перебуває на фінальній стадії». Більш того, він дозволив усім банкам 3–4 груп узгодити структуру власності із вимогам законодавства до 1 березня 2016 року. Ми йшли в загальному фарватері, не швидше, але й не повільніше за інших».

Що ж до якості активів, то тут претензії НБУ на адресу «Аванту» зводилися до портфелю цінних паперів (на 1 грудня – 211 млн гривень) і дебіторської заборгованості банку, яка на 1 грудня також становила приблизно 200 млн гривень. У першому випадку, очевидно, регулятора не влаштовувала їхня вартість.

А щодо дебіторської заборгованості опитані Forbes учасники ринку вказують, що цей інструмент часто може використовуватися для махінацій з активами. «Велика дебіторка – це метод штучного збільшення активів. Наприклад, ви втратили частину кредитного портфеля. І, щоб цю дірку закрити, штучно створюєте дебіторську заборгованість: мовляв, такий-то вам заплатить завтра», – пояснює фінансист на правах анонімності.

Водночас треба зазначити, що на 1 січня 2016 року ні якихось цінних паперів, ні дебіторської заборгованості в Авант-Банку вже не спостерігалося.

Початок кінця

Що ж до плану оздоровлення, його основою було залучення $10 млн у капітал від потенційного інвестора. «Національний банк не міг не знати про цей план, оскільки 7 грудня затвердив кредитний договір, а 21 грудня гроші мали прийти на рахунок. Природно, цього не сталося, оскільки вже 10 грудня в банку був куратор і обмеження», – розповідає Лебедєв. Компанію він не розкриває, лише вказуючи, що вона зареєстрована у Великій Британії.

Після визнання банку проблемним його менеджмент почав роботу з усунення зауважень регулятора. Одночасно з цим, відповідно до твердження Лебедєва, з Нацбанку стався витік інформації про застосовані до «Аванту» обмеження, яка блискавично поширилася на ринку – і в банк хлинув потік клієнтів, що бажають забрати свої кошти.

На 1 січня 2016 року ні якихось цінних паперів, ні дебіторської заборгованості в Авант-Банку вже не спостерігалося

Упродовж місяця в «Авант» звернулися всі бюджетні установи, які зберігали в ньому гроші. Тільки вони за місяць «винесли» приблизно 50 млн гривень. «Кредитний портфель у вигляді відсотків генерує приблизно 30–35 млн гривень на місяць, а забрати в один момент хотіли 150 млн. Жоден банк цього не витримає», – журиться Лебедєв.

Надходження кредиту від інвестора, який би дозволив розв’язати проблему ліквідності, у свою чергу, залежало від зняття обмежень Нацбанком. Останній цього не зробив навіть незважаючи на те, що більшу частину плану оздоровлення банк виконав. У підсумку в «Авант» зайшла тимчасова адміністрація.

Зазначимо, деякі учасники ринку висловлюються про Авант-Банк як про схемний. «Мийка з легендарних мийок. Дуже злісні порушники були», – говорить один із банкірів на правах анонімності.

«Я вважаю за краще говорити мовою фактів. Якби банк був «схемним» або викристосувувся для «відмивання», він не зміг би пройти перевірку органів фінмоніторингу, які за 23 дні тотального вивчення документів, сховищ і кас не виявили суттєвих порушень. І ми цей моніторинг пройшли», – парирує Лебедєв.

До чого тут «Дельта»?

Відповідно до заяв Веніаміна Лебедєва, не останню роль у краху Авант-Банку зіграли фінансові проблеми Дельта Банку. Так, упродовж 2014 року «Дельта» взяла в «Аванту» два міжбанківські кредити на суму $10 млн і приблизно 80 млн гривень.

«Коли ми укладали угоди, все було добре. Так, були ризики, але сума активу перевищувала суму заборгованості. І нам не здавалося логічним, що група (Lauffer group) кине кредит і не буде його обслуговувати. Тому що сам актив у 4–5 разів перевищує вартість боргу», – пояснює Лебедєв видавання кредитів проблемному банку, підкреслюючи, що на той момент це був системний банк, який отримував рефінансування й підтримку держави.

Упродовж 2014 року «Дельта» взяла в «Аванту» два міжбанківські кредити на суму $10 млн і приблизно 80 млн гривень

Незабаром у Дельта Банку почалися проблеми – і кредити перестали обслуговувати. Позичальники «Дельти» за кредитами також не платили. На запит Forbes, з чим пов’язане ігнорування кредитних зобов’язань, у Lauffer group не відповіли. У підсумку «Авант» почав стягувати заставні активи в судовому порядку.

Вартість застав досить значна. «Ліквідаційна вартість активів становить 484 млн, ринкова – понад 1,5 млрд гривень. Авант-Банк ринку винен 1,2 млрд», – підкреслює Лебедєв. Водночас, незважаючи на рішення судів на користь «Аванту», взяти під контроль об’єкти банку не вдалося, і судові розгляди тривають донині.

На ці активи також претендує Дельта Банк. У тимчасового адміністратора «Дельти» – Владислава Кадирова – своє бачення ситуації. На його думку, договори між Дельта Банком та «Авантом» були нікчемними, що призвело до «схлопування» активів і пасивів – і таким чином порушило порядок виплат кредиторам. 

Суди щодо цього епізоду тривають. З огляду на те, що тепер від імені Авант-Банку в суді буде виступати особа, уповноважена Фондом гарантування вкладів, ситуація стає дедалі більш неоднозначною. Оскільки фактично тимчасовий адміністратор Авант-Банку, призначений ФГВФО, буде судитися з ліквідатором Дельта Банку, також призначеним Фондом.

Отже, з огляду на особливості української судової системи, де-факто доля активів на суму, яка практично покриває зобов’язання вкладників «Аванту», перебуває в руках ФГВФО. Але на них також будуть претендувати і вкладники «Дельти», які зараз у судах обстоюють свої інтереси.

Лебедєв при цьому зберігає оптимізм. «У нас із Фондом повне розуміння. Я категорично проти того, щоб банк, «напакований» великою кількістю активів, розікрали. Наше завдання – не дати ці активи відібрати, бо це – активи вкладників. Їх потрібно продати, повернути гроші «Аванту» та виплатити кредиторам. А «Дельта» в цьому разі хоче заробити двічі – кредит отримали, тепер хочуть продати активи», – резюмує банкір.

Втім, ставити крапку у справі з Авант-Банком ще рано. Багато чого буде залежати від того, яку позицію займе особа, уповноважена Фондом на здійснення тимчасової адміністрації. На момент виходу публікації ФГВФО свій коментар не надав.